Як не пройти повз біду і не нашкодити допомогою

Мар’яна ЖЕЛЕЗНЯК.

На зимові свята чекають з нетерпінням усі, і дуже прикро, коли розумієш, що зовсім поряд, за кам’яним парканом, є діти, у яких зараз немає родин, з якими вони мали б провести ці сімейні свята. У Пущі-Водиці є три школи-інтернати, де навчаються діти з особливими освітніми потребами, діти з неблагополучних сімей та сироти. Окрім держави, інтернатами опікуються волонтери та спонсори зі всієї України, проте й безпосереднім сусідам варто знати що відбувається за їх стінами, адже ми могли б оперативніше реагувати на нагальні питання.

№25: Новорічні подарунки

В школі-інтернаті номер 25, що знаходиться напроти парку «Пуща-Водиця», навчається близько ста дітей із особливими освітніми потребами віком від шести до дванадцяти років. П’ятеро з них сироти. Завдяки талановитим педагогам школи, все більше діток, пройшовши тут успішну реабілітацію, повертаються до звичайних шкіл.

Наприкінці року керівництво інтернату разом із волонтерами та спонсорами забезпечили діток новорічними подарунками. Через сусідів ми дізналися про одну з їх ініціатив: співробітниця інтернату через Facebook зібрала гроші на творчі комплекти.

«Завдяки нашій акції дітки отримали альбоми, олівці, папір та інші речі, яких завжди не вистачає, – розповідає ініціатор акції вчителька молодших класів та англійської мови Алла Волошина. – Адже дітки з гіперактивністю та іншими особливостями поведінки дуже потребують занять творчістю».

Серед організацій, які «взяли шефство» над школою-інтернатом – Київська дитяча академія мистецтв та ТОВ «Світлокомплект». Студенти академії проводили для діток творчі майстер-класи, організували концерт та подарували школі свої картини та обладнання для творчості. Компанія «Світлокомплект» забезпечує діток подарунками на свята вже кілька років поспіль.

Розвиваючі іграшки подарувала діткам інтернату й пущанська французька школа. Як зазначила директор Олена Григорівна Коломієць, школи та інтернати Пущі-Водиці підтримують теплі стосунки. Серед іншого, організовують спільні екскурсії та спортивні змагання.

Держава наразі цілком забезпечує нагальні потреби школи – їжу, шкільне обладнання, ліки. В минулому році за рахунок бюджету було замінено частину вікон та освітлення. Проте є чимало проектів, на які держава кошти не дає. Керівництво школи давно шукає можливість обладнати сенсорну кімнату. Комп’ютерний клас потребує оновлення техніки. Дерев’яні ігрові майданчики на території інтернату чекають на ремонт. Учні школи-інтернату займаються хореографією, виграють на конкурсах, проте на пошиття костюмів вчителі вимушені збирати гроші самостійно.

Більше інформації про школу-інтернат та потреби діток можна отримати на сторінці school-internat-25.kiev.ua та за телефонами +38 (044) 401 94 51, +38 (096) 239 72 35.

№21: небайдужий Київ

Переживши важкі 2012-й та 2013-й роки, коли школа-інтернат №21 для дітей з психоневрологічними захворюваннями була на межі закриття, навчальний заклад все ж таки втримався на плаву і тепер знову забезпечується не тільки з боку волонтерів, але й з боку держави. Наразі серед учнів інтернату мешкає одинадцять сиріт.

За словами директора Лідії Володимирівни Мороз, інтернатом серед інших опікуються «Національна Гвардія», батальйон «Азов», Спілка ветеранів-афганців, низка громадських організацій та приватних осіб. Київські волонтери роблять чимало для соціалізації діток – возять їх у театри, на екскурсії, організовують майстер-класи та поїздки у табори. Зусиллями меценатів в минулому році в школі було обладнано сенсорну кімнату для реабілітації діток.

Лідія Володимирівна відзначає, що громада Пущі-Водиці, нажаль, не дуже опікується життям школи-інтернату. Серед нагальних потреб дітей, директор виділила необхідність розширити позашкільне навчання. Інтернат шукає керівників для гуртків. Окрім того, будинок інтернату потребує ремонту, і є поки що нездійсненою мрія облаштувати на пришкільній території футбольне поле. Більше інформації про школу-інтернат можна отримати у мережі Facebook, на сторінці sh-int21.at.ua та за номером +38 (044) 401 93 70.

Ковчег: волонтери дарують свято

«Ні в якому разі не можна привозити дітям в інтернат подарунки і просто так їх дарувати. Це виховує споживацьке відношення до життя», – впевнений Сергій Бондаренко, президент Громадської організації «Подаруй Життя», який працює з сиротами та дітьми з особливостями розвитку. Під час зимових свят, разом із волонтерами Гільдії «Батьки і діти України», Сергій завітав до Центру соціальної реабілітації «Ковчег», щоб провести свято для дітей.

Звісно, і подарунки прибули, але отримали їх дітки тільки після участі у великій програмі – спортивних іграх, майстер-класах, приготуванні солодкої вати та музичної вистави, що для них підготували діти з Соціального центру «Успіх». З ковчегівцями грали аніматори ГО «Рій мрій», яке займається дитячою ресоціалізацією, а активісти автоклубу Offroad Maniacs привезли все необхідне для свята.

ЦСР «Ковчег» опікується близько тридцятьма дітками з шести до шістнадцяти років, які, змінюючи одне одного, живуть тут впродовж одного року. «У нас чимало партнерів, – розповіла співробітниця Центру Анна Давіденко. – Це й міжнародні, й українські організації, представники бізнеса, благодійні фонди». Серед місцевих «Ковчегу» вже багато років поспіль допомагає волонтер Гарік Каранлгцян та Благодійний фонд «Спадок».

«Ковчег» започаткував систему адресної допомоги, коли благодійник допомагає одній дитині, забезпечуючи її всім необхідним. Окрім того, наразі Центр збирає гроші на дитячі меблі у відремонтований корпус для хлопчиків. Також Анна зізналась, що не вистачає рук для прибирання території. Влітку це догляд за клумбами, взимку — прибирання снігу. Звісно, завжди є потреба в канцтоварах, а серед іграшок діти найбільше полюбляють конструктор «Лего», про збір якого «Ковчег» оголосив у мережі Facebook. Більше інформації про ЦСР «Ковчег» можна отримати на сторінці ковчег.kiev.ua та за номером +38 (050) 356 53 47.

Сергій Бондаренко: «Гідне дитинство як передумова здорового суспільства»

«Я сам виріс на вулиці і знаю як це – відчувати себе нікому не потрібним, – пояснює педагог та волонтер Сергій Бондаренко. – Якщо просто дарувати щось дитині, яка не знає сім’ї, можна остаточно поламати їй життя. Ми маємо протидіяти бездумній культурі споживання. Скільки є випадків, коли сирота виростає, народжує своїх дітей і кидає їх на державне опікування – він просто не знає, що таке бути відповідальним за іншого».

Сергій впевнений, якщо ми хочемо мати країну, де людина зможе жити гідно, ми повинні віддавати якомога більше сил на виховання дітей: робити це власним прикладом, вкладати в них образ суспільства, про яке ми мріємо. «Діти для дітей» – один із запланованих Сергієм проектів, в якому соціальні акції будуть проводити саме представники молодого покоління, а дорослі лише допомагатимуть. Таким чином, діти навчатимуться піклуватися про інших, нести відповідальність та отримувати радість від результатів власної праці. Як каже Сергій: «Діти мають відчувати себе потрібними суспільству».

Leave a Reply

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *