НПП «Голосіївський»: 10 років боротьби за збереження лісу

Мар’яна ЖЕЛЕЗНЯК.

Національний природний парк «Голосіївський» — єдиний в Україні Національний парк, що розташований в межах великого міста. Він простягається по правобережній частині Києва від крайньої північної до крайньої південної межі міста. У серпні цього року Національному парку виповнилось десять років.

11 000 гектар турбот

Назву «Голосіївський» Парк носить через те, що його було створено у однойменному районі Києва. Чотири роки тому територія Національного парку була розширена за рахунок Святошинсько-Біличанського масиву, до складу якого входить і частина лісів біля Пущі-Водиці. Наразі площа Парку становить майже 11 000 гектар. Підпорядковується він Міністерству екології та природних ресурсів України.

Співробітники Національного парку займаються науковою, природоохоронною та еколого-просвітницькою діяльністю.

Серед майже 1000 видів рослин та близько 750 видів тварин є чимало таких, що охороняються різними природоохоронними конвенціями та угодами місцевого, державного і навіть міжнародного рівня. Дослідники парку виявили, що тут зростають біля 40 видів рослин та живуть 36 видів тварин, які занесені до Червоної книги України.

Співробітники парку проводять рейди по території, що влітку допомагає запобіганню пожеж. Взимку вони турбуються про ситу зимівлю тварин.  У 2018 році Парк планує розширювати інфраструктуру лижних та вело-маршрутів, а також розробляти нові освітні еко-стежки.

Заради популярізації охорони природнього навколишнього середовища, співробітниками Національного парку розробляються екологічні маршрути, такі як “Голосіївські схили біля Дідорівських ставків”, “Від Феофанії до Дідорівки”,“Наперсток Мавки” та інші. Також проводяться систематична робота з навчальними закладами, різноманітні акції та виставки, друкуються наукові та научно-популярні видання. В Пущі-Водиці за запрошенням  Громадської організації «Наша Пуща-Водиця» співробітники Національного парку ведуть дитячу еко-майстерню.

Проблеми Парку

Колишній співробітник Національного парку Андрій Хрутьба підсумував проблемні зони Національного парку:

«Зазвичай національні парки знаходяться за межами міста, а «Голосівський» існує лише в межах найбільшого в Україні міста. Через це є певна специфіка щодо його діяльності. Тут і підходи до того, що є важливішим — дика природа або комфорт людей. Мало для кого є секретом, що НПП «Голосіївський» створювався саме для запобігання масовим забудовам та бажанням максимально вирубити наші ліси, що на превеликий жаль все ще відбувається. Звідси, наприклад, і нульове фінансування парку, співробітники з низькими зарплатами, що серйозно впливає на кваліфікацію та мотивацію. Окреме питання — це бажання різношерстих ділків відкусити хоч клаптик землі.»

Більш розвернутий коментар щодо проблем Національного парку ми отримали від директора Парку Бориса Віталійовича Дробот.

Спортивні центри замість «пітєйної» периферії

«Наш парк має величезну антропологічну перенавантаженість, — засвідчив Борис Віталійович, — через це, і через саму ідею, за якою його було засновано, ми знаходимось між молотом і наковальнею. З одного боку, ми маємо робити все можливе заради збереження природи. З іншого боку, нашим завданням є забезпечення відпочинку мешканців трьох міліонного міста. При цьому будь-яка рекреаційна діяльність має на природу негативний вплив.»

Точнісінько як і в лісах навколо Пущі-Водиці, по всьому Національному парку існує проблема сучасної  української культури відпочинку. Ми звикли, що відпочити на природі означає пікнік з напоями, музикою та вогнищем.

Мало хто асоціює з лісом спортивні та еко-освітницькі заходи. До того ж у Києві лише починає розбудовуватись інфраструктура для спортивного і оздоровчого відпочинку. Дуже інертний бурократичний апарат та відсутність політичної волі посадовців навіть при наявності великої кількості досвідчених активістів, не дають Національному парку виконувати свою роботу так швидко і якісно, як цього хотіли б самі робітники. Розвинута інфраструктура спортивних та екологічних маршрутів дозволить вплинути на ставлення киян до лісу у позитивну сторону і допоможе зберегти ліс.

Де гроші для Нацпарка?

Саме відсутність політичної волі заважає створити в Україні комунальну програму, аналоги якої вже існують в інших галузях, на підтримку природоохоронних закладів, впевнений директор Парку: «При тому, що шалені кошти на екологію збираються в Київському екологічному фонді, через статус Парку як державної установи, він не має право на їх отримання.»

Після впровадження децентралізації, частина державних коштів, передбачених в тому числі і на екологічний напрям, була перенаправлена в місцеві органи, з якими важче працювати установі, підпорядкованій безпосередньо державі. За словами Бориса Віталійовича, на 2018 рік «Голосіївський» отримав від міста «цілих» 5000 гривень.

Паперовий безлад та жук короїд

Національний парк було засновано на землях лісопаркових господарств, в чиїх статутах досі значиться пункт про самоокупність через користування деревиною, яка росте на цих ділянках. Ці статутні документи мають бути виправленими і існування лісників повинне забезпечуватись іншими однозначно легальними та не загрозливими для лісу шляхами.

Чимало земельних ділянок Парку, які підпорядковані лісопарковим господарствам, були суцільно штучно засаджені соснами. «Через це, — пояснює Дробот, — в деяких місцях заради збереження лісу, необхідно проводити санітарні вирубки, чого не завжди розуміють активісти, які переймаються долею лісів. »

Як свідчить директор Національного парку, наразі нашим лісам загрожує жук короїд. Замість санітарних вирубок держава могла б ініціювати і профінансувати розведення ентемофагів — організмів, які вже успішно знищують короїда в інших країнах.

Що робити?

Співробітники Національного парку шукають шляхи подолання цих і багатьох інших, не названих тут проблем у тісній співпраці з громадськістю. Існує чимало депутатських звернень, судових впроваджень та звернень до прокуратури через забудовників та нелегальні торгові точки, що як гриби ростуть на території парку. У всіх цих справах Національний парк тісно співпрацює з такими Громадськими організаціями як «Екозагін» та «Екологія — право людини».

Одним із безпрецедентних випадків успішної співпраці державної установи з громадськістю є те, що Національний парк за ініціативою громадського активіста Олександра Соколенко бере під свою охорону Козинський заказник — унікальні болота, які цінні своїм повністю недоторканим біологічним різноманіттям. Ці великі природні острови зараз знаходяться під загрозою знищення через те, що прямо на них організують раллі будують поля для гольфу.

Не на часі бути байдужими

Всі проблеми, названі співробітниками Національного парку, дуже добре знайомі мешканцям Пущі-Водиці — і захоплення землі, і нездорова рекреаційна діяльність людини, і наслідки недофінансування державних установ, і вирубки лісів, і навіть хвороби дерев, що ростуть монокультурами на великих лісових ділянках.  Протистояти цим речам можна тільки працюючи згуртовано над конкретною метою.

Leave a Reply

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *